Головна | Реєстрація | Вхід | RSSВівторок, 25.02.2020, 13:34


Меню сайту


Меню сайту
Висловіть своє ставлення до ЗНО
Всього відповідей: 142


Меню сайту


Меню сайту

Тато живе в добрих спогадах людей

Тато з батьками жив у Ко­зині (нині Радивилівський ра­йон Рівненщини). Коли 19 бе­резня 1944 року визволили се­ло від фашистів, мій 22-річний тато пішов до армії. Спочатку його направили на трудовий фронт у Заполяр’я, але він пи­сав заяви, щоб послали на фронт. Воював на Українських фронтах, закінчив війну стар­шиною мінометної роти. День Перемоги зустрів у визволеній від фашистів Празі. Після вій­ни служив ще в Австрії та Ру­мунії.

Батько не любив розповідати нам, трьом донькам, про війну — щадив нашу психіку, бо війна принесла людям багато страж­дань і втрат. Чимало хто з бать­кової рідні так і не повернувся з неї додому, чимало бойових друзів втратив. Тому, виживши, у мирний час працював і за се­бе, і за тих полеглих бойових побратимів. А моя мама Парасковія Степанівна була в нього надійним тилом.

У мирний час тато здав бать­ківську землю в колгосп, а сам пішов працювати головним аг­рономом Козинського району. А коли укрупнили район, очо­лив колгосп «Маяк» — одне з найкращих підприємств облас­ті. За високі виробничі показ­ники та врожаї господарство свого часу було удостоєно ор­дена Трудового Червоного Прапора.

На жаль, доля відміряла мало років моєму батьку-фронтовику — лише 52. Однак він живе в пам’яті і моїй, і людей, з якими свого часу воював і працював. На провідну неділю багато зем­ляків не минають його могилу, щоб покласти до пам’ятника квіти.

Я пишаюсь своїм батьком.

Тамара БАЦМАЙ.

Рівне.

На знімку: Іван Бацмай у 1945-му.

Фото  із сімейного альбому.

Форма входу
Календар
«  Лютий 2020  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
242526272829
Фотоальбом

Copyright MyCorp © 2020