Головна | Реєстрація | Вхід | RSSЧетвер, 17.08.2017, 14:50







Меню сайту


Опитування
Висловіть своє ставлення до ЗНО
Всього відповідей: 124


Чат


Погода
Козин 

Наш земляк владика Паїсій


Я народився у 1913 році на Волині. Перед вступом до середньої школи був організатором у своєму селі харчової кооперативи «Дружність» та Райфазенки. На жаль, інституції ці не розвинулися, бо польська влада замкнула їх після першого року існування. Після конкурсового іспиту, вступив на перший курс Учительської семінарії Кременецького ліцеуму. Закінчивши цю школу учительським дипломом в 1935 році, учителював у Любомлі і Любомльському повіті на Волині. Крім педагогічної праці, розвинув тут культурно-освітню працю над ліквідацією неграмотності та господарської відсталості шляхом шкільних курсів та заохочування здібнішої молоді проходити різні господарчі курси, ліквідації громадських неужитків насаджуванням дерев та побудови громадської гарбарні. Разом із своєю громадою побудував нову школу, стягнувши до неї всіх дітей, що дотепер не мали в ній місця.

У міжчассі закінчив курс кандидатів на керівників шкіл та займав становище інструктора районових педагогічних конференцій.

В часі більшовицької окупації провчився два роки у Педагогічному інституті в Крем'янці.

В роках німецької окупації був директором 7-кл. школи у Дубно, якийсь час був інспектором народних шкіл, членом іспитової комісії для некваліфікованих учителів, викладачем історії України в українській гімназії імені Симона Петлюри, викладачем педагогіки й психології на вакаційних учительських курсах, а врешті повітовим організатором відділів т-ва «Просвіта». Після зорганізування в цьому часі 205 читалень і бібліотек, в 1943 році був заарештований німцями та вивезений на примусові роботи в Австрію. Будучи в цей час фізичним робітником, закінчив коресподенційним шляхом курс політичної економії і практичний курс цукроварства в Подебрадах, курс історії України і курс географії України в інституті міста Подебради.

Після закінчення II Світової війни прибув до Баварії, по­селившись у Мюнхені, де закінчив філософічний факультет Українського Вільного Університету. В цих роках займав одночасно становище культурно-освітнього референта Центрального Союзу Українського Студентства, з рамени якого був співорганізатором академічних вечорів у Мюнхені. Тут закінчив також Богословсько-Педагогічну академію.

У 1949 році прибув до Чікаґо на афідавіт о. Омеляна Мицика. В цьому ж році зорганізував Школу Українознавства при Соборі Св. Володимира, в якій є тепер директором. В наступних ро­ках зорганізував Українську Студентську Громаду, Станицю Українського Вільного Козацтва та Т-во Приятелів Українського Вільного Університету. Маючи з 1951 року українську радіопро­граму, своїми безплатними оголошеннями виразно причинився до розбудови Української Кредитової Кооперативи «Самопоміч», в якій тепер працюю на становищі організаційного референта. Працюючи вечорами, протягом кількох років закінчив бібліотекарство на Нортгерн Ілліной Універсіти, одержавши ступінь М.А. в 1972 році. Протягом 9-ти років був бібліотекарем в системі шкіл Кук Коунті, Ілліной.

В даний час, крім праці в «Самопомочі», займаю становище організаційного референта в Централі Українських Кооператив у США, два дні в тиждень веду українську радіопрограму під назвою «Українські Мелодії». Належу до 3-х Братських Союзів та кількох загальногромадських організацій в Чікаґо та американської організації «Амерікан Діфенз Пріпереднес Ассосієйшин», Вашінґтон, Д.С.

В Чікаґо прожив 26 років. Крім згаданих праць, був кілька років секретарем Собору Св. Володимира та членом Контрольної Комісії, був членом Українського Міжконфесійного Гуртка для співпраці всіх українських Церков, секретарем Ліґи Українських Організацій в Чікаґо, зорганізував Український Переселенчий Комітет для опіки над новоприбулими еміґрантами та спроваджування нових еміґрантів з різних країн Європи. Спровадив сам понад 100 осіб, в тому числі майже всіх студентів Богословсько-Педагогічної Академії, яку відвідував у Мюнхені, Німеччина.

Зорганізував Товариство Опіки над українськими науковцями, зорганізував Український Театр в Чікаґо.

На 23-му році існування моєї приватної радіопрограми «Українські Мелодії» допровадив до об єднання кількох приватних радіопрограм в одну, для уможливлення слухання українських радіопередач щоденно.

У березні 1977 року, на бажання Владики Митрополита Мстислава, переїхав до нашого Церковного Центру - Оселі Св. Андрія Первозванного в Савт Бавнд Бруку. Владика Митрополит запропонував мені стати священиком, зорганізувати бібліотеку нашої Церкви, бути асистентом священика Семінарії, бібліотекарем і викладачем морального богослов'я в Семінарії.

Дня 16-го квітня я став дияконом, дещо пізніше, цього самого року, - священиком. Від цього часу, у неділі й свята я відправляв Служби Божі та проповідував в Церкві-Памятнику Оселі Св. Андрія. При кінці цього самого року був перенесений до парафії Св. Софії Премудрості Божої в Байоні, близько Савт Бавнд Бруку з тим, що буду доїжджати три дні на тиждень до бібліотеки та Семінарії. Так доїжджав я протягом 13 років. Бібліотека була мною зорганізована за системою Конгресової Бібліотеки у Вашінґтоні.

В 1978 році відбув прощу на Св. Гору Афон в Греції, щоб відвідати печеру Св. Антонія Печерського та Скит Св. Іллі, що був зорганізований нашим монахом з Полтави, Паїсієм Величковським. Застав я тут тепер 8 монахів. Колись було тут понад 500 монахів. Були це бувші вояки з армії гетьмана Івана Мазепи, які в старші роки прийняли тут монаший постриг та розбудували цей Скит до такої міри, що він викликає загальний подив та є, хіба, найгарнішим скитом на Афоні. Скит називався тоді «Запорозьким». Було тут зорганізоване видавництво книжок, які звідси розсилали до всіх Церков Сходу. Перейнявшись великою працею Паїсія на Афоні, я дещо пізніше, при хіротонії на єпископа, вибрав собі його ім'я.

Дня 13 грудня 1988 року Митрополит Мстислав підніс мене до чину Архімандрита.

Дня 25 лютого, 1989 р. відбулося наречення мене на єпископа для країн Південної Америки, а саме: Арґентини, Бразилії, Парагваю і Венесуели.

В неділю, 26 лютого 1989 р., хіротонізовано мене на єпископа та проголошено мене єпископом Савт Бавнд Бруку. До Південної Америки, з огляду на свій вік, я мав виїхати тимчасово.

Дня 9 березня, 1989 р. - виїзд до Південної Америки. Супроводжував мене Митрополит Мстислав, щоб представити мене нашій Церкві в Півд. Америці. У неділю, 12 березня відбулася перша моя служба Божа в церкві Св. Покрови в Буенос-Айресі. В наступні дні я відвідав всі головні наші організації. Скрізь були прийняття, скрізь вітали мене сердечно.

Гарно прийняв мене заступник президента Аргентини. Цього ж місяця я відвідав 7 парафій в Параґваї. В Параґваї наші люди тримаються надзвичайно гарно. По всіх хатах лунає українська пісня. Уряд Парагваю дуже вдоволений нашими емігрантами. Вірні наші прийняли мене з ентузіазмом. В травні цього ж року повернувся до Аргентини. Дня 12 липня виїхав до Бразилії.

В днях 28, 29 і 30 липня 1989 року відбувся Собор нашої Церкви в Південній Америці. Відбувся він в Параґваї, в місті Енкарнасіон. Цей Собор вибрав мене Правлячим Єпископом Української Автокефальної Церкви в Південній Америці. Залучене при цьому число «Українського Православного слова» говорить докладно про це та плани праці нашої Церкви в Південній Америці. Але, на нещастя, я захорував. Я не мав тут жодного медичного забезпечення.

Дня 18 серпня 1989 року повернувся я до США для операції очей та інше лікування. Поселився знову в приміщенні Семінарії. Більше, як рік я був дуже хворий, нездібний до жодної праці. Під кінець 1990 року почав працювати в бібліотеці.

Не будучи наразі зарахованим членом нашого Єпископату в США, знайшовся я в критичному фінансовому положенні. Прийшовши до значного здоров'я, вирішив тимчасово обняти обов'язки настоятеля в одній з наших  парафій, які в цей час не мали священиків. На прохання нашої Консисторії в США та Управи Парафії Св. Михаїла в Міннеаполісі, погодився прийняти обов'язки настоятеля цієї парафії з днем 10 березня, 1991 року які повнив протягом 3-х років.

Тепер я на правах емерита, член Єпископату, член Митрополітарної Ради.

З рамени нашого Єпископату - член Президії Світового Конгресу Українців у Канаді.

Дня 18 липня, 1995 року взяв участь у похороні Святійшого Патріарха Володимира. Був потурбований комуністами перед собором Св. Софії в часі похорону, можливо, за свою патріотичну проповідь над гробом Патріарха в соборі Св. Володимира. В цьому соборі відправив Панахиду побіч Патріарха Філарета. На прощі Св. Софії вирятували мене з опресії два молоді києвляни, як ангели-хоронителі, підхопили мене під руки саме тоді, коли комуністи напали на нас, а я, послизнувшись, мало що не впав у болото в повному облаченні.

Як член нашого Єпископату в США, був учасником делегації до Вселенського Патріарха в Константинополі, в часі, коли Московський патріарх намагається всіма силами підпорядкувати всю православну церкву, бувших виходців з російської імперії захопити під свій омофор, наша Церква в діаспорі хотіла заявити перед усім світом, що українська Церква тяготить до Вселенської Патріархії. Вселенському Патріархові ми заявили, що ми не спочинемо аж до того часу, поки вся Українська Церква, як на еміграції, так і на рідних землях, не буде об'єднаною під одним Київським Патріархатом, який буде належати до Вселенської Патріархії в Константинополі. Ми тепер стараємося доказати, що Московська «Патріархія» не є канонічною, та що Вселенський Патріарх повинен вже тепер домагатись від Московської «Патріархії» повернення Української Православної Церкви в Україні (підпорядкована Митрополитові Сабодану) Вселенській Патріархії.

Як єпископ-емерит, я відвідав вже понад 25 парафій, у яких відправив урочисті Богослуження при асисті довколичного духовенства та виголосив відповідні проповіді. В часі цієї тури зібрав 34000 доларів на новоосновану Духовну Семінарію в Бразилії.

Відвідав українські поселення у Франції, Бельгії, Німеччині, Арґентині, Бразилії, Параґваї. Відбув прощу до Святої землі, від­відав Єрусалим, Назарет, Вифлеєм, гору Фавор, криницю Іакова, відбув прощу на Святу гору Афон. Відвідав Грецію, Швейцарію, Турцію і Італію.

 (Джерело: Володимир Рожко "Преосвященний Паїсій, єпископ Савт Бавнд Брукський")


Створення сайту
Форма входу
Календар
«  Серпень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031
Годинник
Фотоальбом
Друзі сайту
Державна бібліотека України для юнацтва





















Copyright MyCorp © 2017