Головна | Реєстрація | Вхід | RSS | П'ятниця, 26.02.2021, 04:53 |
Вітаю Вас Гость | |
|
Іван Васильович Сова
Коли випадала нагода відпочити у свято разом з братом (грав на гітарі) та його дітьми, влаштовували сімейні виступи або вистави для батьків, сусідів та родичів. Любили співати патріотичні пісні. Найулюбленіші «І знову хмари наступили», «Там під Львіським замком». Завжди був спокійний, врівноважений, ніколи не підвищував голос. Як говорить Саша, Іван був дуже добрий та совісний, «погане слово і ворог навряд чи сказав би про нього», вони були один для одного підтримкою та опорою, ділилися всіма радостями та бідами. Разом з братом і друзями пройшли Помаранчеву революцію у 2004 році та Майдан. На Майдані був неодноразово з Калінчуком М., Кондрасем М., Савчуком Д.Ф. Коли 18 лютого Євген Онищук закликав усіх не сидіти вдома, а їхати на Майдан, він за годину зібрався і за шість годин був у Києві. Після повернення розповідав брату, як навколо падали вбиті та поранені, а він допомагав чим міг. Дуже пригнітила його звістка про захоплення Криму «зеленими чоловічками». Рвався в Крим,записався добровольцем, говорив: «Прийде повістка - зразу піду». Довго чекав, а потім сам поїхав у військкомат. 8 серпня Івана Сову відправили на навчальний полігон в місто Яворів. відмовився і сказав: «Відправте додому чоловіка, з яким я служу. Йому 55 років,у нього сім’я і він хворий, а я залишуся». Молодший сержант Іван Сова служив у 80 аеромобільній бригаді навідником гранатомета. Підготовка була сильна. Навчання мало тривати до початку вересня, але після наступу «сепаратистів» 28 серпня їх бригаду відправляють на схід. 30 серпня вони зупинилися біля міста Металіст, недалеко від Луганська, і там їх вперше обстріляли. В цей день Ваня в останнє зателефонував до мами, привітав її з Днем народження. Наступні дні він зв’язувався по декілька хвилин тільки з братом, а той вже телефонував до батьків. Коли 2 вересня Іван зателефонував до Саші, то сказав: «Запах війни я вже відчув добре». А 4 вересня вони розмовляли два рази по п’ять хвилин, тому що він був на передовій перед позиціями сепаратистів і там добрий був зв'язок. Останній раз він телефонував 5 вересня в 5.30 ранку і сказав: «Нас мали вивезти вертуни, але не вивезли,хоч би не попасти в оточення», повідомив, що два дні не буде на зв’язку. І рівно через 12 годин о 17.30 Іван Сова загинув у бою, коли 80 аеромобільна бригада у складі 97 бійців на шести БТРах та двох танках (одного БТРа підірвали, не заводився) вирішила вирватись із оточення. Як згадували його бригадні друзі, що« вони ішли на пролом». Знали,що там може бути засада, тому що в 11.00 на цій же трасі розстріляли групу «Айдар». Викликали артилерію - ніякої відповіді. Тоді зі слів командира «хлопці попрощалися очима один з одним» і вирушили в дорогу. Бій був важкий, проти них виступили близько 300 сепаратистів. Іван мужньо тримався,вистріляв 16 магазинів. Разом з ним, на одному БТРі був Іван Лемещук із Ситного. Він загинув від першого удару гранатомета, а від другого загинув Іван Сова. Хлопці із бригади декілька разів відвідували батьків Івана. Командир Ігор Бездух говорив про Івана: «То мої очі». 2 серпня 2015 року - в день ВДВ відкрили меморіал на території частини, на якому золотими літерами вписані дев’яносто чотири герої 80 аеромобільної бригади, які загинули під час АТО. А також меморіальну дошку відкрито у Козинському колегіумі, де навчався Іван. Відкриття меморіальної дошки. Вічна слава героям! |
|
Copyright MyCorp © 2021 |
![]() |