Головна | Реєстрація | Вхід | RSSПонеділок, 26.06.2017, 15:14







Меню сайту


Опитування
Висловіть своє ставлення до ЗНО
Всього відповідей: 123


Чат


Погода
Козин 

Ангеліна Оборіна "Про мене і тільки..." (початок)

ПРО МЕНЕ І НЕ ТІЛЬКИ…

Рано-вранці через вікно під стелею злодійкувато заглядає промінь сонця. Озирнеться, посміливішає і  скік на зимну підлогу. Пройдеться по обличчю, розбудить, потанцює  на долонях, освітлить на мить серце надією і геть, скоріше на волю. Який цікавий світ! - подумала Ангеліна. Все в природі по-своєму чудове.

Ангеліна згадує, як в дитинстві ЇЇ мамаЄвдокія Іванівна Палащук - часто ходила з дітьми до лісу по суниці, чи в святкові дні до бабусі в сусіднє село. Дорога пролягала через ліс. Звучно кували зозулі, а в молодому березняку пахло грибами і травою. Сходило сонце. Густі білі пари, напоєні теплом і світом, тихо піднімалися вверх. Діти відпочивали хвилин двадцять і слухали цікаві історії про ліс від мами.

- А подивіться, дітки, як працюють мурашки. Кожна мурашка знає свою справу. А як кують зозулі! Ось дятлик вистукує по корі, шукаючи здобич собі. Він - санітар лісу. А коли виходили з лісу,  дорога вела через поля, пахло медом, і пшеничні поля вилискували на сонці  оксамитом. Мама розповідала про все: як збирають врожай, з чого печуть хліб, що сіють на полях. Сестра Людмила прислухалася більше до пташиного співу, а Ангеліна засипала матір різними питаннями. Її все цікавило.

Одна пора року міняла іншу. Мама була джерелом всього цікавого. Вона зуміла привити дітям любов до навколишнього світу. Завдяки своїй освіті, мала декілька професій. Батька називали майстром на всі руки. Був весь в роботі та роз‘їздах. Хоробро бився на фронтах Великої Вітчизняної війни. Виховання дітей більше лягало на плечі матері. Це була дружня сім‘я з українським прізвищем Палащук.

Народилася Ангеліна Дем‘янівна Палащук в селі Теслугові Козинського району Рівненської області. Середню освіту отримала в м. Берестечко на Волині в 1953 році.  (Навчалася один рік у Козинській середній школі у 8 класі разом з Юрієм Костюком , Тамарою Сущінською та Матюшок Теклею. Це був незабутній рік! А потім батьки перевели у м. Берестечко.) В цьому ж році поступила в Луцький педінститут ім. Лесі Українки і закінчила його в 1958р. з широким профілем. Під час навчання в інституті закінчила курси масажисток, автоінспекторські курси, курси шоферів і мотоциклістів. Займалась мотоспортом. Виступала на змаганнях. Має звання майстра спорту по мотоспорту.

Подорожі по мальовничих місцях України єднали душу Ангеліни з природою. Вона любила спостерігати за рослинним світом, за пташиним царством, за комахами, за усім живим, що потрапляло під обстріл її допитливих очей. І до всього вона  відносилась тепло і щиро, з особливою повагою, як навчала її мати.

Ангеліна Палащук після того, як одружилася, стала Оборіною. Її чоловіка, офіцера, переводили з одного місця служби до іншого. Після Луцька сім‘я жила в м. Рівне, 2 роки в Німеччині,10 років в Одесі, 9 років в Алма-Аті, потім у Львові. В Алма-Аті Ангеліна отримала ще одну вищу освіту, закінчивши заочно інститут ім. Абая. Працювала в школі  та в інституті іноземних мов на кафедрі російської мови та літератури.

У Ангеліни двоє дітей. Донька – художниця. Проживає постійно в Чехії. Ілюструє книги матері. Син-підполковник  запасу. Воював в Афганістані, був поранений. Має нагороди. Учасник експедиції під керівництвом генерала і депутата Верховної Ради - Біласа на Північний полюс в 2000р. Проживає в Одесі. Президент Федерації парашутного спорту Одеської області. Пише вірші. Любов до лірики успадкував від матері. Перша книга Костянтина Оборіна  „Когда в осколки солнце превратилось” вийшла в 2003 році.

Друкуватися Ангеліна почала в 1965 році, а писала ще в дитинстві. Коли її було сім років, вона любила пасти гусей. Розмовляла з ними, як з друзями. І написала про них вірш„Мої гуси”:

Гуси, гуси - біле пір‘я,

Зайняли усе подвір‘я.

Між собою щось гелгочуть –

Мабуть, їсти дуже хочуть.

Пожену їх на травичку,

Дам напитися водички.

Буду пасти кожну днину –

Зберу пір‘я на перину.

Коли Ангеліна працювала обласним інструктором книголюбів у Львові, вона організовувала зустрічі письменників з читачами, сама виступала, читаючи свої вірші. А їх ставало все більше і більше, головним чином, дитячої тематики.

Знайомство з відомою поетесою Ангеліною Буличовою переросло в дружбу. Побажання і поради Буличової  Ангеліна Дем‘янівна сприймала як урок учителя. Багато в чому допомогли їй поетеса Ніла Турбал, Марія Людкевич, Марія Дорошенко.

Після переїзду до Львова Ангеліна Оборіна з Музою не розлучалась. Вона все частіше береться за перо, з-під якого з‘являлися поетичні твори-вірші для дітей.   В 1994 році вийшла перша книжка Ангеліни Оборіної „Голубий сон”. Художньо ця збірка поезій чудово оформлена. А виконала цю роботу художниця, донька поетеси Елена. „Голубий сон” - збірка, яка показала уміння поетеси проникнути у внутрішній світ дітей дошкільного віку, заговорити з ними на зрозумілій для них мові. У збірці вірші пригодницького, гумористичного, повчального характеру. В них дотепні висновки, застереження, поради. Ось вірш „Забиває Максим цвях”. Та цвях йому не піддається. Дідусь повчає онука: „цвях забити-теж наука”.

 У віршах розповідається про різні, часто дивовижні пригоди, які викликають веселий настрій у читача. Цим характерні вірші, як от: „Музикант”, ”Чий ніс найкращий”, „Хитре жабеня”, На рибалці.”

Ну куди оце годиться –

Каламутить воду киця:

Всуне лапку ліву, праву,

Ледь не падає в канаву.

Підійшла я збоку тихо.

Що тут сталося за лихо?

То в воді великий рак

Не давався їй ніяк.

Збірка схвально оцінена рецензентами і читачами. А в 1999 році побачила своїх юних читачів друга збірка Ангеліни Оборіної – „Веселий промінь”. Більшість віршів написані на багатій фантазії авторки. Та навіяна вона дійсністю, яку бачить поетеса своїм спостережливим оком і уміло передає в художніх образах.

В 2000 році вийшла нова дитяча книжка - „Зайчик в‘яже рукавички” (вид. ”Каменяр”). В збірку увійшли  вірші для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку.

Під вербою біля річки

Зайчик в‘яже рукавички.

До зими сім‘ю готує –

Ні хвилини не марнує.

 

Вісім пар зв‘язав вухатий,

Приніс діткам показати.

І зайчиха, і зайчата

Цілували міцно тата.

 

Ангеліна тонко розуміє дитячу душу і своїми віршами доповнює те, що їй постійно не вистачає.

- Мене й досі зв‘язує з багатьма дітьми добра і велика дружба, бо як їх можна не любити? Про кого ж тоді писати і для кого? У них все таке цікаве і незвичне: характери, інтереси, звички, фантазії, збиткування.

У своїх поезіях авторка прагне показати своїм маленьким читачам навколишній світ, природу, навчити їх любити, поважати дорослих, привчати себе до праці.

Ангеліна від батьків унаслідувала привичку працювати, не дивлячись на часи і втому. Про неї Ангеліна Буличова пише в передмові до нової збірки „Сонце в безкозирці”: - Ангелина Оборина – это совершенно неординарная женщина, которая всю свою жизнь совершала поступки, не соответствующие ни полу ее, ни возрасту: в молодости гоняла на мотоцикле, теперь на своей машине. А когда ей было за пятьдесят - прыгает с самолета с парашютом. Но главное, что выпускает книжку за книжкой.

Вірші збірок Ангеліни прославляють доброту, чесність, наснагу, почуття дружби, колективізму, закликають виконувати корисну роботу своїми руками, дитячими руками. Чи то ліпити снігову бабу, чи шити лялькам плаття або черевички-все це дитячі кроки до трудового життя, яке чекає кожну дитину. Наприклад, вірш „Помічник”:

Я бабусі помагаю:

Чисто двір позамітаю,

Песикам поїсти дам

І травичку коровам.

Дідусь часто і мені

Дасть поїздить на коні.

На селі люблю я жити:

Є з ким гратись і дружити.

При слові „поет” у нас виникає уява про кропітку повсякденну роботу за письмовим столом в кабінеті, про напружений пошук виразного слова і образа, про нескінчені виправлення та переписування рукопису і т.д.

Справа в тому, що головним в поетичній праці Ангеліни Оборіної була і є не робота за письмовим столом, а спостереження життя. Коли вона з легкістю імпровізатора набирала сторінки своїх творів, це була лише заключна стадія творчого процесу. Основна ж творча робота виконувалась безпосередньо в процесі спостереження, бо знала одну істину: література росте не стільки з літератури, скільки з життя.

Ангеліна із рук в руки передає читачу своє серце, притому, охоче, без оглядки, захоплено, самовіддано.

Природа – любов – творчість - трикутник, який увібрав в себе весь простір інтимної лірики Ангеліни Оборіної. Природа переплітається з любов‘ю. Принцип хронологічної послідовності в більшості передає рух творчості поетеси, визрівання, яке йшло бурхливо. Особливо, за останній період.

Ангеліна прислуховується до характеру її дару і находить себе в дитячій та інтимній ліриці, основаній на правді почуттів. Провідною зіркою для неї стане спостереження, реальність відтворення духовного світу, яка живе серед природи і міняється разом з нею. В самих простих предметах Оборіна знаходить поезію. Вона розмовляє з природою, ділиться з нею своїми переживаннями, муками, думками. І природа ласкаво, співчутливо заспокоює її, проходить через закохане серце поетеси.

І ніч благословляє нас теплом,
Дарує небо зоряне  своє.
Я заціловую тебе тремтливо
І пещу тіло молоде.

читати продовження

Форма входу
Календар
«  Червень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930
Годинник
Фотоальбом
Друзі сайту
Державна бібліотека України для юнацтва





















Copyright MyCorp © 2017