У тюрмі він довідався про теслугівчанку й свою активну помічницю за німців Ольгу Миколюк - Буйну. Про себе Ольга Петрівна Миколюк могла б сказати: - Я, О.П.Миколюк, народилася 7 серпня 1924 року в с. Теслугів на Рівненщині в селянській родині. Батько - Петро Вікторович, мати - Домніка Лук'янівна, українка, член ОУН. Закінчила десятирічку. З 1943 року по 13 листопада 1949 року брала активну участь в боротьбі проти німецьких і більшовицьких окупантів. Мужньо перенесла більшовицькі катування, нікого не видала і не зрадила. Від 1946 по 1949 рік Оля носила псевдо спочатку Русалка, а потім - Буйна. Вона в с. Мізоч була поранена в ногу, а через 3 місяці в с. Вербі потрапила під облаву, але, перемагаючи біль і тягнучи ногу, уникла розправи. А в С.Станіслави на одній із явочних квартир її обстріляв дільничий міліціонер. Оля вибивши вікно зникла. Була мужньою і сміливою. Дотрималася заповіді; „ Здобудеш Українську Державу, або загинеш у боротьбі за неї". 13 листопада 1949 року в с.Березини Козинського району з хати зрадника Мудрика Лук'яна Оля пішла в останню свою дорогу, на муки і смерть. На запит сестри Олі Віри Сови Прокуратура СРСР повідомила: „Прокуратура СССР. Прокурор Ровенской области. 27.11 1989 год. С.Теслугов Червоноармейского района Ровенской области Сове Вере Петровне. Ваша жалоба в отношении сестры Мыколюк О.П. нами проверена. За участь в банде УПА, террорестическом акте она осуджена к высшей мере наказания - расстрелу. Матеріалами уголовного дела ее вина доказана. Зам. Прокурора Ровенской обл.. старший советник юстиции В.С.Полевой". Вона також довгий час залишалася у підпіллі. Дівчина мстила за своїх батьків, які загинули в Сибіру. Біля Козина Ольга застрілила з пістолета запроданку - уповноважену райкому партії Омельченко. Працювала розвідницею, попереджуючи повстанців про пересування емгебістських відділів. Емгебісти довго полювали за мужньою партійкою. Її вислідив і видав їм у 50-му році той же Лук'ян Мудрик із Березинів, що лжесвідчив на Павлюка. Ольгу привезли в Рівненську слідчу тюрму, у якій тепер знаходився Йосип Кати періодично тримали її по 25 днів у карцері серед морозної зими в одній сорочці. На цементованій стінах і підлозі стояв лід, що жалив босі ноги Ольги, проймав нестерпним холодом усе тіло дівчини, яке вже не відчувало фізичного болю. Емгебісти не злюбили її не тільки за те, що вона мовчала на допитах і відверто казала слідчим: „Ви - мої вороги! Я з вами боролася і нічого не скажу..., а ще тому, що Миколюк через морзянку вела в тюрмі всю інформацію. Нею розповсюджувалися новини. Тоді ж сидів у тюрмі Юрій Герасимчук із Ворсина Млинівського району. Коли його після слідства кинули закованого у кайдани в камеру смертників, годі було дотягнутися до віконця у грубезному мурі. Настав вечір, і все стихло. Юрій раптом почув дріб морзянки: запитували про нього, а через день усі поверхи вже знали, хто сидить у першій камері. Коли Герасимчука перевели в іншу на 2-му поверсі, де перебувало понад 30 засуджених, вони знали про нього все, тому прийняли приязно. Кожного вечора хтось із в'язнів лягав біля вікна і слухав, що передавала Миколюк. За довгі роки підпілля вона знала багатьох повстанців із округи і інформувала інших, кого привели в тюрму, давала йому характеристику, викривала провокаторів. Саме Ольга вказала всім на провокатора Марченка. Розстріляли Ольгу Миколюк 1951 року в страсний четвер перед Великоднем. Тієї ночі розстрілювали багатьох повстанців. Тому ніхто із в'язнів не спав, всі мовчки сиділи, як закам'янілі, й прислухалися до гуркоту дверей та грубих окриків конвоїрів. Коли виводили Ольгу вона дзвінко крикнула: „ Прощайте друзі! Я йду не смерть! За мною вже прийшли..." тоді розстріляли Абросіменка, Барвінка, Степового, Кармелюка, Широкого з Костопільщини, Олександра Романюка з Млинівщини... З огорожею тріщали дизельні двигуни, щоб заглушити безперервну стрілянину емгебістських катів, які розстрілювали в підвалі тюрми українських патріотів. А охорона розганяла людей, що приносили передачі. 18 вересня трибунал виніс Йосипу Павлюку вирок - 25 років таборів і на 5 років позбавлення громадянських прав. Йосип опинився в селищі Ольжерас Кемеровської області...
...Повстанський рух пішов на спад.
Ольга Миколюк
Посвята меморіальной дошки Ольги Миколюк
