Дослідження 5. Рівненський період творчості поета.
Григорій Чубай був видатною, але й водночас і трагічною постаттю свого часу. Він не зміг реалізувати свої здібності як поет через переслідування тогочасної влади. А рання смерть поставила трагічну крапку на його творчості, залишивши нащадкам недоспівану пісню.
Слід розділити творчість Григорія Чубая на два повноцінних періоди, і з яких один – рівненський (сюди входять поезії, написані в дитячі та юнацькі роки (1962-68 рр.) і поеми «Вертеп», «Моя задихана коридо» - шедеври політичної лірики (1968-69 рр.)), а інший – львівський (сюди входять поеми та поезії 1969-72 рр., переклади поета, а також останній видатний твір – поема «Говорити, мовчати і говорити знову» (1975 р.)).
Тематика творів Чубая різнопланова. Тут і дитячі вірші про природу, і громадянська лірика, і політична, філософська, інтимна.
Я хочу познайомити вас з рівненським періодом творчості Чубая, зупинившись лише на деяких його поезіях.
До дитячих творів належать такі як: «Про Мартинка і хмаринки», де розповідається, як ліричний герой зі школи йде не півгодини, а цілих – п’ять годин. Це й про нього.
У вірші «Співучий город» автор оживляє овочі, мов цілий співучий хор. «Вечір-вечорок» – описує красу вечора, його таємничість. Є у нього скоромовки, загадки, лічилки для дітей. Найбільше вразив той факт, що будучи ще школярем, він любив слухати розповіді батька про час фронтових дій, які надихнули його до написання поезії «Балада про очі», яка в первісному варіанті мала назву «Очі солдата» (15 травня 1965 р.). Зміна назви поезії була із метою розширення схованого символу – символу очей не лише солдатів, а й бійців різних загонів та армій. Події, відображені в поезії, відбувалися поблизу нашого села. Загін МГБ-шників оточив групу повстанців, які відстрілювалися до останнього подиху. Коли залишився в живих лише один, постріли припинились. Червонопогонники підійшли впритул до оточених в житі, думаючи, що всі вже загинули. Ось тут і пролунав вибух. Тяжко поранений і сліпий боєць загону УПА Ліщук підірвав себе та й супротивників гранатою, аби не здатись у полон (нині поблизу місця того бою під Козином встановлено символічний курган і хрест-фігура). В тому бою загинув і родич Чубаїв-Гетьманів. Твір дуже емоційний завдяки метафорам, епітетам, порівнянням. В останніх рядках твору («О, де ви – пропалі безвісті погляди? Верніться, якщо ви живі…») звучить заклик до миру, що живі повинні задуматись над своїм існуванням і прагнути до життя мирного. Отже, ідея твору – показ беззмістовності війни для кожної конкретної людини.
Усі балади: «Балада про любов з першого погляду», «Балада про втечу», «Балада про вікна» написані в цей період (ранньої творчості). Усьому поетичному набутку молодого автора притаманна філософська узагальненість. Прочитавши поезії раннього періоду (особливо: «Ми компромісимо», «Зламаймо свого спокою канони», «В двадцятий вік не просто жити», «Я часто думаю про зорі» та інші), ми бачимо, що вже початкові твори були ідейними, наповненими своєрідним баченням світу, спонукали задуматись над смислом людського буття, над його основними цінностями, переосмислити історію рідного краю.
Варто лише раз продати свою душу, і це означає – кінець. Наявність двох нерозривних сторін у людському житті (видимої та прихованої) стає однією з найважливіших причин компромісів. Компроміс –це неначе петля, яка, біжучи, невпинно заплутує душу остаточно. Тому, ліпше мовчати.
Ми компромісимо
О, як ми компромісимо!
Ми компромісні ззовні і в душі.
Сліпих ідей гливке болото місимо
І ліпимо кустарницькі вірші.
Звертається поет до громадянських мотивів і в таких поезіях, як «Україні», «Голубінь», «Роздуми», «Коли сміються діти» та багато інших. Читання напам’ять вірша «Коли сміються діти».
Заслуговує особливої уваги і його інтимна лірика цього періоду, у якій він висловлює своє щире і глибоке почуття, яке породило поезії російською («О встрече», «Пишу письмо») та українською мовами («Пригадую вечір зимовий», «Осіннє небо синій парашут», «Прийди у сни до мене тінню» та інші). Найбільше нам сподобався вірш на тему кохання – «Коли до губ твоїх лишається півподиху». Читання напам’ять поезії.
В цій поезії автор змальовує образ коханої короткими емоційними фразами. Він неповний, незавершений, але саме в нашій уяві постає свій, ідеальний образ, свій спогад про подібну мить, що ріднить нас з ліричним героєм і дозволяє нам співпереживати.
Уже в цей період (ранньої творчості) займається Чубай перекладацькою діяльністю.
У своїй ранній поезії Грицько Чубай показав своє вміння писати так, як І.Драч, М.Вінграновський чи Б.Антонич.
Друкується в дубенській і радивилівській районних газетах, а також в обласній газеті «Червона зірка».
Вершиною раннього Чубая стала поема «Вертеп», написана в 1968 році. Ця поема вивчається в школі. Це дуже вагомий твір, тому ми його відокремлюємо і зараз розглянемо.