Дослідження 8. Львівський період творчості поета

Дослідження 8. Львівський період творчості поета.

Я хочу познайомити вас із львівським періодом творчості Григорія Чубая. З 1969 року, коли Грицько появився у Львові, розпочався другий творчий період поета. До Львова Чубай приїхав уже цілком сформованим поетом, зрілим майстром, який у 1968 році уклав рукопис першої ліричної збірки «Постать голосу», куди він виносить цикл поезій «Галактики очей». Нові твори, написані у Львові, дуже відмінні від тих, що писалися на Рівненщині. Вони мають печать більшої відстороненості, абстрактності, герметичності. Це головним чином поеми та рідше – верлібри. До цього періоду відносимо поеми «Відшукання причетного» (1969 р.), «Марія» (1970 р.), «Говорити, мовчати і говорити знову» (1975 р.), а також вірші та начерки. У поетичних творах цього періоду відчувається тяжіння до найважливіших цінностей, які заставляють серйозно задуматись над смислом людського буття, над основними проблемами життя. Звертається до відомих поетичних образів: кола, квадрата… Ми зупинимось на останньому видатному творі поета – поемі «Говорити, мовчати і говорити знову», написаному в 1975 році (після пережитої важкої душевної травми). В поемі переважають сумні та трагічні настрої. Ліричний герой, роздумуючи над тими найголовнішими питаннями, не може позбутися загрози і страху переслідування, насильства. Це передається майже містично. Світ перетворюється на тривожну зону полювання, де існує постійна загроза – смерті духовної і смерті фізичної. Трохи заспокоює лише оптимістична кінцівка, що звучить як закликання: «Нехай і на сей раз вони в нас не вполюють нічого». Це один із найсильніших і найскладніших творів Чубая. Написана поема верлібром і містить в основі сильний біографічний елемент. У творі своєрідно перемішано образи природи, образи речей, метафори думок та почуттів, назви інтелектуальних понять. Герой шукає смисл у світі, але натрапляє на безліч речей, які йому в цьому заважають, які перешкоджають, відволікають від головного. Дійсність тут зображена в непривабливому, пародійному стилі. Неодноразово у поемі з’являється тінь смерті. Це своєрідне передчуття автора, якому судилося коротке життя і близька смерть. З’являються в поемі і дорогі образи дитинства, викликані давнім спогадом. Фінал поеми оптимістичний. А філософська істина, яка стає головною думкою твору, добре представлена в назві поеми, а також в багатьох складних метафорах твору. Отже, якщо рання лірика відкрита, щира, сповідальна, то пізніше поет вдається до мови символів, ілюзій, абстрактних образів, уключає у свою поетику також елементи публіцистики, газетної лексики чи канцелярські штампи офіційного мовлення. В цьому проявляється і новаторство поезії цього періоду. І якщо говорити про основні риси Чубаєві поезії, то з певністю можна сказати, що їй найбільше притаманні ознаки сюрреалізму.