Дослідження 4. Чотири пункти творчої еволюції Чубая.
Творча постать Григорія Чубая належить до найсамобутніших в українській поезії XX століття. Його життя органічно поєднане з його поезією. Незважаючи на репресії та заборони, творчу еволюцію Григорія Чубая слід уявляти, як рух по висхідній. Його поетика, вироблена вже з перших творів, зазнала послідовного розвитку, збагачуючись новими елементами, але не відкидаючи нічого цінного.
В ній можна виділити чотири найважливіші пункти творчої еволюції Чубая. Кожен з них відображає певну стадію творчих пошуків. Кожен теж тісно пов'язаний з біографією поета, тим життєвим досвідом, якого йому довелося зазнати у відповідний період.
1. Рання лірика (1962-1968).
Уходження в храм поезії відбулося тоді, коли юному авторові виповнилося лише дванадцять років (перші публікації в районній газеті). Хоч у творах цього періоду ще можна пізнати сліди учнівства Г.Чубая, вони вже цілком оригінальні й виразно виявляють самобутній талант лірика. У цей час юний Чубай розвивається в руслі поетики шістдесятників, яка найбільш благотворно позначається на його віршах.
2. Поема «Вертеп» та перша (рукописна) збірка «Постать голосу» (1968-1969).
Ці твори вже наочно показали настання творчої зрілості і відкрили поетові, замість визнання і слави, шлях переслідувань, порожніх обвинувачень та замовчувань. «Вертеп», який Грицько найчастіше виконував у цей час у товаристві друзів (у Рівному, Дубні, Радивилові, також у Львові), став його візитною карткою як поета. Ця поема засвідчувала, що в Чубая справді виробився сильний поетичний голос, він справляв вибуховий вплив на оточення, справляв враження великої поезії. А це сприяло вірі в себе та своє покликання, що було дуже важливим на фоні політичного цькування.
3. Поеми та поезії, а також переклади, написані (також відшліфовані) у Львові на межі 1960-1970-х років (конкретніше - 1969-1972).
Саме в цей час різко змінюється політична ситуація в країні, починаються арешти та судові розправи над дисидентами. «Справа» Г.Чубая фігурує серед актуальних на той час у діяльності львівського КДБ. Переживши важкий шок від слідства, «вибивання» показань, оббріхування та підлості, Чубай перестає писати. Він упадає в глибоку творчу депресію.
4. Період 1975-1982 років.
Спроба повернення в літературу відбувається наприкінці Чубаєвого життя. Конкретніше її початком вважаємо 1975р., коли було написано поему «Говорити, мовчати і говорити знову» - останній видатний твір поета. Через кілька років він вступає на навчання до Москви, у зв'язку з чим виконує нові переклади, редагує попередні твори та укладає їх до видання, мріючи про зміну політичного режиму та можливість опублікувати свої твори. Але цей проект залишився незавершеним, навчання в Московському літінституті перервала трагічна смерть поета навесні 1982р.