Дослідження 3. Цікаві факти.

Опрацьовуючи біографію Грицька Чубая, ми дізнались багато цікавого з його життя і вас сьогодні ознайомимо.

• В дитинстві він часто ставив під сумнів почуте і старався дійти до істини. Тому облазив усі горища вдома й у сусідів, виминав коноплі та ламав тички на квасолі, шукаючи «залізну бабу», яку завжди кликали батьки, коли треба було настрашити дітей. Не знайшовши, перестав вірити в її існування.
• А ось одного разу батьки та сусіди, почавши вибирати огірки, побачили на кожному з них відбиток двох широких передніх зубів. Це хлопчак надкушував, щоб переконатися, чи насправді, як баба каже, всі огірки на один смак, чи, може, як яблука: солодші і кисліші.
• Поруч із не по роках серйозним і допитливим хлопчиком жив і хлопчик-витівник. На межі колгоспного поля і людських городів росли черешні. На одній із них, напроти городу батьків, зависли протирадіолокаційні смужки, скинуті літаками. Вони так виблискували на сонці, що жінки, які сапали в полі буряки, залишили роботу й побігли, щоб зірвати їх. Приманили ці смужки і Григорія. Дістати їх не зміг, тому вирішив чатувати під черешнею. І яким було здивування жінок, коли їм назустріч вийшов малий Грицько, не моргнувши оком, сказав, що це він розвісив смужки.
• Іноді виникали суперечки з учителями, коли він посилався на книги чи факти, яких ті не знали. Одного разу учителька поставила йому у школі двійку лише за те, що згадав серед інших збірку Тичини «Замість сонетів і октав». Боячись, щоб вона не пошматувала книжки, не знищила її, Грицько показав збірку тільки однокласникам.
• Чому Грицько? А ось чому! В Дубно на засіданні літературної студії він познайомився з Іриною Колосовою (яка працювала в редакції з січня 1960 року), а пізніше з її сестрою Любою, яка навчалася в Дубенському педучилищі (до речі, вона переховувала Грицьків «Вертеп» у гуртожитку в 1968 році). Одного разу, коли він приїздив у село Мізоч у гості, там була бабуся Ірини із східної України. Відрекомендувався: Григорій Чубай. «Так це ж по-нашому Грицько», - сказала бабуся. З тих пір не любив, якщо кликали інакше.
• Одного зимового вечора, на Різдвяні свята, до Синицької О.Г. (класного керівника) прийшли під вікна хати колядники. В цей час було заборонено колядувати, а людям пускати колядників до хати. Але Ольга Григорівна попросила батька, щоб він прийняв колядників, а сама сховалася. На другий день, коли прийшла до школи і зайшла в клас, глянувши на Грицька та хлопців, зрозуміла, що то були вони.
• А ось ще один цікавий факт з його життя, який свідчить про те, що він був прихильником прямих висловлювань, гіркої правди у вічі. Якось привезли його в райцентр і при «співбесіді», яку проводив один із співробітників КДБ, був присутній новий працівник на прізвище Франко. При ньому Григорій прямо сказав іншому працівнику, який його в цей час допитував: «І куди він заліз цей Франко. Як можна з таким прізвищем працювати в такій сумнівній організації? Хай би не соромив свого прізвища, кинув цю роботу.» І дійсно, згодом цей Франко залишив роботу в КДБ, працював директором школи на Рівненщині, пізніше на Житомирщині, а нині на пенсії й проживає в Радивилові.
• І ще один цікавий факт: із народження Григорій мав би носити інше прізвище, грізне і гучне – Гетьман. Саме таке прізвище носили його предки і воно, очевидно, пов’язане з козацьким корінням роду: хтось із далеких Грицькових предків прибився до села із козацтва, та тут і заснував сім’ю, а в довкіллі одержав таке незвичне прізвисько. Є ще й інша версія.А прізвище Чубай належало жіночим прародичам Григорія. Бабуся поета, переймаючись загрозою його зникнення (бо спадкоємців по чоловічій лінії у Чубаїв не було) передала це прізвище внукові. Отак і став він Чубаєм.

Цей список можна продовжити… А хто зацікавиться, може звернутися до книжки Дмитра Кравця «Чубай з роду Гетьманів». Отже, з дитинства він був допитливим і вже тоді шукав істину життя. Був витівником, хорошим товаришем, казав у вічі, що думав. І понад усе любив свою Україну.